Рекомендация
Студентам
Вы можете использовать данную статью как часть или основу своего реферата или даже дипломной работы или своего сайта
Просто перейдите по ссылке ниже, редактируйте статью, все картинки тоже доступны, все бесплатно
Редактировать статью?!
Скачать статью в формате PDF
Сохраните результат в MS Word Docx или PDF, делитесь с друзьями, спасибо :)
Категории статей
Mioкардити. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування
Mioкардити (МК) - некоронарогенні ураження серцевого м’яза (первинні зміни у вінцевих судинах) запального характеру.
Етіологія. Найбільш часто виникнення МК обумовлене впливом вірусів, рикетсій, бактерій, протозойних і паразитарних збудників. Головна етіологічна роль належить вірусам Коксакі, грипу, ЕСНО. Однак запальні процеси у м’язі серця можуть розвиватися і без участі інфекції при сироватковій хворобі, застосуванні антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, новокаїну, внаслідок інтоксикацій (хронічна ниркова недостатність тощо).
Патогенез. МК - складне захворювання, яке визначається остаточно впливом двох факторів - етіологічних агентів та імунологічних реакцій. Надають важливого значення генетичній детермінованості імунної відповіді на ураження міокарда. Ці закономірності досить чітко відображені у патогенетичній класифікації МК, у якій виділено 3 варіанти:
1) інфекційні й інфекційнотоксичні;
2) алергічні (імунологічні);
3) токсикоалергічні.
Морфологічні зміни при МК виявляються у вигляді альтеративних (дистрофічнонекротичних) і ексудативнопроліферативних (інтерстиціальних) процесів. У м’язі серця спостерігаються масивна інфільтрація лімфоцитами і гістіоцитами, формування депозитів із імуноглобулінів і комплементу в сарколемі й інтерстиції з ушкодженням ендотелію капілярів. Ураження міокарда може бути вогнищевим і дифузним, що здійснює певний вплив на формування клінічної симптоматології.
Клінічна картина. Залежно від тяжкості запального процесу у м’язі серця спостерігаються яскраві або стерті прояви МК. У типових випадках симптоматологія є цілком вираженою. Через короткий час після перенесених інфекцій, інтоксикацій, алергічних реакцій хворі відчувають у передсерцевій ділянці дискомфорт чи тривалі болi колючого, пекучого, ниючого характеру, які не мають ангінозного походження, не пов’язані з навантаженням і не усуваються нітратами. Деяких пацієнтів непокоять серцебиття і перебої у роботі серця. При розвитку серцевої недостатності залежно від її вираженості хворий скаржиться на задишку при навантаженні чи у стані спокою, кашель, болі у правому підребер’ї, набряки, зменшення добової кількості сечі. Об’єктивне дослідження дає можливість виявити низку ознак, важливих для клінічної оцінки проявів тяжкості хвороби. Пульс прискорений (іноді частота зменшена), зі зниженими властивостями, в тяжких випадках - альтернуючого характеру. Розміри серця можуть бути збільшеними за рахунок відносної тупості . При аускультації виявляється тахікардія, а також лабільність серцевої діяльності, яка виражається у збільшенні кількості серцевих скорочень, неадекватній ступеню навантаження. Може бути екстрасистолія. Тони серця (головним чином приглушені. Над верхівкою серця часто вислуховується систолічний шум м’язового генезу чи внаслідок пролапсу мітрального клапана. При прогресуванні змін у міокарді (значне погіршання функції провідності та скоротливої здатності) створюються умови для виникнення тричленного ритму за рахунок вислуховування III і IV тонів, які нагадують галоп (аналогія з алюром коня). Розрізняють два варіанти тричленного ритму - пресистолічний і протодіастолічний. У таких умовах можна виявити ознаки застійної серцевої недостатності . При лівошлуночковому типі - застійний кашель, малогучні дрібнопухирцеві хрипи в базальних сегментах (нижні відділи) легенів. При правошлуночковому типі - ортопное, акроціаноз, задишка, набухання яремних вен, збільшення і болючість печінки, набряк ніг. Артеріальний тиск у межах норми або помітна тенденція до його зниження. Венозний тиск при серцевій недостатності підвищується. Температура тіла сягає субфебрильних значень. При діагностуванні МК слід обов’язково проводити інструментальнолабораторні дослідження. Вони істотно доповнюють результати клінічної оцінки стану хворих. З інструментальних методів обов’язковими для виконання є такі:
1. Електрокардіографія, що дає можливість констатувати зміни в м’язі серця навіть при легких МК. Спочатку відбувається зниження вольтажу, інверсія зубця Т, зниження сегмента ST. При посиленні запального процесу можливі патологічні (інфарктоподібні) зміни зубця Q і деформація комплексу QRS. Типові порушення провідності - атріовентрикулярні та внутрішньошлуночкові блокади різних ступенів вираженості, а також блокади ніжок пучка Гіса. Часто реєструються аритмії. Як правило, наявні шлуночкова і передсердна екстрасистолії, рідше - суправентрикулярні та шлуночкові тахікардії. Електрокардіографічні зміни при МК динамічні й зникають при одужанні. У випадку їх збереження слід думати про міокардитичний кардіосклероз.
Источник: www.eurolab.ua
