Рекомендация
Студентам
Вы можете использовать данную статью как часть или основу своего реферата или даже дипломной работы или своего сайта
Просто перейдите по ссылке ниже, редактируйте статью, все картинки тоже доступны, все бесплатно
Редактировать статью?!
Скачать статью в формате PDF
Сохраните результат в MS Word Docx или PDF, делитесь с друзьями, спасибо :)
Категории статей
Перикардит. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування
Перикардит
Це запалення вісцерального та парієтального листків перикарда. Перикардити можуть бути самостійною хворобою, але частіше входять до складу поліорганної патології та є ускладненнями тієї чи іншої хвороби.
Епідеміологія
Дійсна частота перикардитів у дітей невідома, оскільки у багатьох з них хвороба має малосимптомний перебіг. У цілому ураження перикарда трапляються рідше, ніж захворювання міокарда й ендокарда. За даними автопсії, перикардит виявляють у 2-12 % випадків.
Етіологія
Причини розвитку запалення серцевої сумки можна згрупувати таким чином:
інфекційне та інфекційно-алергічне походження (бактеріальний, туберкульозний, вірусний, рикетсіозний, хламідійний, грибковий, паразитарний та ін.);
асептичні перикардити (медикаментозні, при системних захворюваннях сполучної тканини, захворюваннях крові, злоякісних пухлинах і при глибоких обмінних порушеннях, уремічний);
перикардити з невідомою етіологією. Якщо причина перикардиту залишається невідомою, то є підстави вважати, що етіологія захворювання вірусна.
У дітей вірусні перикардити виявляються частше, ніж бактеріальні. У 40-75 % випадків у анамнезі наявні респіраторні та гастроінтестинальні синдроми.
Патогенез перикардитів залежить від їхньої етіології. Інфекційні перикардити пов’язані з проникненням мікроорганізмів у серцеву сумку та реакцією на інфекційний агент. При системних захворюваннях сполучної тканини головне значення мають автоімунні реакції. При вірусних інфекціях патогенез перикардиту не з’ясований, однак може бути пов’язаний з гіперчутливістю організму до вірусної інфекції. З вірусів, які спричинюють перикардити, відомі віруси Коксакі типу В, грипу, екхо- та аденовіруси. При вірусних інфекціях часто спостерігається міоперикардит.
Запалення перикарда супроводжується накопиченням рідини в його порожнині. Випіт може бути серозним, фібринозним, гнійним і геморагічним. Перикардіальний простір у нормі містить менш ніж 30 мл рідини у дорослих та значно менше - в дітей і підлітків. При перикардитах у перикардіальній сумці накопичується від кількох десятків до 1000 мл ексудату. З накопиченням рідини в порожнині перикарда підвищується тиск, що призводить до стискання серця. Утворюється перешкода наповненню шлуночків під час діастоли, підвищується венозний тиск у судинах малого та великого кола кровообігу, аж до виникнення картини тампонади серця.
Діагностика
У багатьох випадках перикардити маскуються ознаками основного, більш загрозливого захворювання, що робить розпізнавання перикардитів особливо важким.
Для гострого вірусного перикардиту першими симптомами є біль у грудях і гарячка. Якщо перикардит супроводжується міокардитом, то біль є значно виразнішим. При переході хворого в горизонтальне положення та на вдиху біль посилюється. У положенні сидячи та лежачи на животі - зменшується. Під час об’єктивного дослідження виявляється болісність при натисканні над груднино-ключичним суглобом і в основі мечоподібного відростка. Характерні також тахікардія та тенденція до зниження артеріального тиску, тахіпное.
Велике діагностичне значення має шум тертя перикарда. Спочатку шум невиразний, на обмеженій ділянці. Характерні непостійність, синхронність із серцевим скороченням, локалізація обмежується абсолютною серцевою тупістю, погана провідність, посилення шуму тертя перикарда при натисканні фонендоскопом. На відміну від плевроперикардіального, шум тертя перикарда не зникає при затриманні дихання. Вислуховується під час систоли та діастоли. Серцеві тони мають задовільну гучність (якщо не уражений міокард).
При випітному (ексудативному) перикардиті перкуторно визначається значне розширення площі серцевої тупості. Особливо характерне розширення абсолютної тупості серця. Гемодинамічне значення випоту визначається його об’ ємом та швидкістю наповнення. При швидкому накопиченні випоту у порожнині перикарда виникають порушення кровообігу, розвивається тампона да серця. Спостерігаються посилення задишки, тахікардія, парадоксальний пульс, знижується артеріальний тиск, особливо пульсовий. Внутрішньоперикардіальна рідина стискає не тільки серце, але і великі венозні стовбури, спостерігається набряк шийних вен. Застійних явищ у легенях немає за рахунок перешкодження кровонаповненню правих відділів серця. Тому застійні хрипи в легенях свідчать проти діагнозу «тампонада серця».
Источник: www.eurolab.ua
