Рекомендация
Студентам
Вы можете использовать данную статью как часть или основу своего реферата или даже дипломной работы или своего сайта
Просто перейдите по ссылке ниже, редактируйте статью, все картинки тоже доступны, все бесплатно
Редактировать статью?!
Скачать статью в формате PDF
Сохраните результат в MS Word Docx или PDF, делитесь с друзьями, спасибо :)
Категории статей
Пролапс мітрального клапана. Причини. Симптоми. Діагностика. Лікування
Пролапс мітрального клапана (ПМК) - найбільш розповсюджена форма порушення структури та функції клапанного апарату серця. Характеризується прогинанням стулок під час систоли у порожнину лівого передсердя з певною недостатністю змикання та регургітацією крові.
Епідеміологія
Пролапс мітрального клапана належить до доволі розповсюдженої, але недостатньо вивченої патології клапанного апарату серця. Дані про розповсюдженість ПМК у дітей вельми суперечливі - 1,4-17 % - через використання різних діагностичних методів.
Етіологія та патогенез
Запропоновано дві теорії етіології та патогенезу ПМК.
Згідно з клапанною теорією, первинний пролапс стулок є наслідком спадкової генералізованої патології сполучної тканини. З часом ця патологія призводить до міксоматозної дегенерації мітрального клапана. Міксоматозна дегенерація - це неспецифічна реакція, яка характеризується підвищеним внутрішньоклітинним накопиченням кислих мукополісахаридів та замщенням фіброзних структур пухкою міксоматозною тканиною, що призводить до втрати колагену. Стулки клапана розтягаються при звичайному тиску у лівому шлуночку. Доволі частою причиною ПМК є природжені захворювання, обумовлені системною патологією сполучної тканини: синдроми Марфана, Елерса -Данлоса та ін. Міокардіальна теорія в основному розкриває етіологію та патогенез при вторинному ПМК. Пролапс мітраль ного клапана розвивається внаслідок первинних і вторинних змін міокарда лівого шлуночка. Важливе значення може мати міокар-діодистрофія як фактор, що спричинює дисфункцію папілярних м’язів.
Діагностика
Ретельне вивчення родинного анамнезу дитини дає важливу інформацію, тому що ПМК може бути успадкованим або складовою частиною спадкового синдрому сполучної тканини, а родичі можуть мати схожі прояви. У дітей з ПМК можуть виявлятися астенічна статура й скелетні аномалії грудної клітки та хребта (кіфосколіоз, сколіоз), непропорційне співвідношення тулуба та кінцівок, слаборозвинута м’язова система. При первинному ПМК нерідко спостерігається «готичне» піднебіння, лійкоподібна, човноподібна, кіфотична або кіфосколіотична грудна клітка, арахнодактилія.
Клініка
Основні скарги при ПМК - серцево-судинні: біль у ділянці серця, серцебиття, задишка, запаморочення, знепритомлення, дратівливість, емоційна лабільність, порушення сну, швидка стомлюваність.
Пальпаторно верхівковий поштовх найчастіше виявляється досередини від серединно-ключичної лінії, помірної сили. Перкусія меж серця у хворих із ПМК малоінформативна і тільки при вираженій регургітації відмічається змщення меж ліворуч.
Аускультація - один з головних методів у діагностиці ПМК. Характерними є мезо- або пізньосистолічне клацання, ізольоване чи у поєднанні з пізнім систолічним шумом, або ж ізольований пізній систолічний шум. Вони краще вислуховуються у вертикальному положенні тіла і після фізичного навантаження. Шум обумовлений мітральною регургітацією. Поєднання «клацання» і шуму спостерігається трохи більше ніж у половини дітей з ПМК.
Фонокардіографія суттєво доповнює дані аускультації - мезосистолічне «клацання» у вигляді коротких осциляцій високої амплітуди та пізній систолічний шум. Електрокардіографічно виявляють типові зміни: низькі Т у I, II, AVF та лівих грудних відведеннях з мінімальним зниженням сегмента ST. Порушення серцевого ритму при ПМК є досить частими. Серед великої різноманітності аритмій у дітей із ПМК найчастше спостерігається шлуночкова та передсердна екстрасистолія, синусова тахікардія; можлива часткова або повна блокада правої ніжки пучка Гіса.
Ехокардіографія в діагностиці ПМК є найбільш інформативним методом. За вираженістю вибухання стулок мітрального клапана розрізняють три ступені: I - від 3 до 6 мм, II - від 6 до 9 мм, III - понад 9 мм. Можливе виявлення «німих» форм пролапсу в межах 3-5 мм, що не супроводжуються аускультативними ознаками.
При пролапсі стулок мітрального клапана більше 10 мм спостерігаються клінічні симптоми недостатності мітрального клапана, можливі прояви серцевої недостатності. Взагалі діагноз є надійним, якщо він грунтується на вислуховуванні характерного аускультативного феномену у поєднанні з ехокардіографічною картиною.
Источник: www.eurolab.ua
